Підсумки 2022 року​

Підсумки 2022 року

Початок 2022 року, хоча був тривожним, та ніхто не хотів вірити у те, що станеться з нами далі. В січні ми провели ХІ відбір до програми “Моя перша стипендія”. І обрали 21 підлітка. Ще в середині лютого, ми домовлялись з запрошеними гостями для вручення і вирішували логістику, як їх привезти, наприклад з Києва до Стрия. Та вже в лічені тижні, ми уже вирішували логістику, як доставити гуманітарний вантаж з Польщі до України. До війни, ми замовляли грамоти для стипендіатів та шукали де краще придбати рамки до них. А уже в березні, Марія Карпінська вибирала форму для ЗСУ і шукала правильні турнікети по всьому світу.

Ще в середині лютого, ми готували промови про те, як наші стипендіати змінюватимуть майбутнє нашої країни. А сьогодні, ми стали свідками того, як пишеться нова історія не тільки України, а й цілого світу.

З 24 лютого ми зосередили зусилля на допомозі Україні, ЗСУ та українцям. Детальніше про наші дії під час війти у 2022 році, ви можете прочитати тут: http://karpinskyy.foundation/news/nashi_diyi_pislya_24_lyutoho_2022_roku/ .

Навчальний сезон для стипендіатів, ми відклали. Проте, наші підлітки не залишились без нашої уваги. Ми активно спілкувалися в чаті, підтримували один одного. Проводили зустрічі зі стипендіатів з психологинею Іриною Яців, проводили просто спільні зустрічі, щоб поспілкуватись і побачити один одного. Хотілось обійняти кожного.

В той час на підприємствах групи компаній Екран почали виготовляти протитанкові їжаки, відкривались гуманітарні та логістичні хаби, де волонтерили сотні людей і доставляли десятки тон допомоги у найрізноманітніші напрямки. Засновники фонду активно фінансово підтримували ЗСУ, місцевих волонтерів та масові збори. Закупляли форму для Стрийської ТРО, планшети для ССО та багато іншого необхідного.

 

Вже влітку ми відновили навчання для стипендіатів. І розпочали з курсу зі спортивного запам’ятовування від Гордія Остаповича. Гордій рекордсмен Національного Реєстру Рекордів, як людина, яка найшвидше в Україні може запам’ятати перемішану колоду з 52 карт. Регулярно представляє Україну на всесвітніх чемпіонатах зі спортивного запам’ятовування.

Ми активно продовжили слідувати нашій візії і робити те, що у нас виходить найкраще – розвивати молодь. І звісно, ми не забували про підтримку ЗСУ. Влітку ми придбали повністю укомплектовані та готові до використання три карети швидкої допомоги, позашляховик та ще багато необхідної техніки. Підтримували Долучались до зборів коштів, як і фінансово, так і привертаючи увагу. Наприклад, коли збирали кошти на авто для ЗСУ, татові нашої стипендіатки Олі, син Марії та Мирослава Карпінських – Зеновій, записав невеликий концерт та збирав донати.

 

7 вересня ми провели ХІ вручення програми “Моя перша стипендія” і розпочали повноцінний навчальний сезон. Цього вручення, ми як ніколи при підготовці думали про наших підлітків. Про те, що зараз їм потрібно і хочеться. Вони пройшли всі випробування і цей захід – справедливий стосовно їхніх вкладених зусиль. Навчання проходило поміж повітряних тривог, але наші стипендіати старались на 100%. А наші викладачі Ірина Яців та Мар’яна Васильченко викладались на повну.

Наприкінці вересня до наших стипендіатів завітав на дружню розмову Сергій Притула. Підлітки з ентузіазмом слухали Сергія, ставила запитання, нотували та мотивувались. Досвід від цієї розмови для наших підлітків – унікальний. «Хай вас цікавить все» – такі слова почули стипендіати від Сергія Притули. «Вам до усього є діло. Покажіть, що ви готові взяти на себе відповідальність і візьміть її на себе».

Своєю чергою стипендіати вирішили підтримати Б.О. “Фонд Притули”. Гарун Роксолана організувала збір коштів і нашим підліткам вдалось зібрати 8050 грн. А Шепітчак Уляна виставила на аукціон свою картину і передала 2600 грн. Фонд Карпінських подвоїв цю суму, тож разом перевели 21700 грн Фонду Притули.

Попри повітряні тривоги, відключення електроенергії, стипендіати та вся команда Б.О. “Фонд Карпінських” готувались до Фестивалю публічних виступів серед підлітків. Стипендіати опановували для себе новий навик – ораторську майстерність, викладачі відточували їхні промови, а ми запрошували гостей і готували подію, стараючись передбачити усе, що може відбутись.

До цього моменту, ми вже досконало, ну або майже досконало навчились поєднувати – непоєднувані речі. Жити одночасно війною та цивільним життям. Поєднувати волонтерство та роботу. Приділяти увагу стипендіатам і військовим. Оцінювати промови підлітків і кращий дрон для ЗСУ. Розділяти ресурс так, щоб сил вистачило на все необхідне.

 

6-го вересня, ми провели Сьомий фестиваль публічних виступів серед підлітків. Захоплюємося результатом стипендіатів, адже попри великий стрес і війну, вони знайшли в собі сили та виступили. На аудиторію 100 людей поділились своїми думками та переживаннями і вразили усіх членів журі. Було стільки емоцій, підтримки і теплої атмосфери! Під кінець здавалось, що в залі зібралась одна дуже велика родина! Навколо були найкращі люди. Цей захід був потрібен кожному з нас, від організаторів, спікерів до гостей. Адже це такий своєрідний флешбек зі стабільного життя до 24 лютого.

 

І уже традиційно зафіналили цей рік з Крістіною Березнянською та “Часом Казок”. Зараз, на жаль багато людей опинилися в скрутному становищі перед Різдвом. Тож цей благодійний вечір зробив дві справи одночасно: подарував дітям незабутнє казкове свято, а зібрані кошти ми направляємо самотнім потребуючим людям до Різдвяних свят.

А у 2023 рік ми заходимо, відкриваючи новий набір стипендіатів. Тож це прекрасний початок на кінець його непростого року.

 

Так, цей рік непростий для кожного. Було багато переживань, сліз, горя та розпачу, але і віри, що все буде добре, що ми це поборемо. Протягом цього року, ми не западали духом, а докладали максимальних зусиль, щоб бути корисними, там де це потрібно. Віримо, що у наступному році ми зустрінемо перемогу України. Звісно, життя уже ніколи не повернеться до такого, яким було до 24 лютого, але ми теж будемо уже не такими. Ми навчились цінувати те, на що раніше і не звертали уваги.